Аня Верховська: українцям варто готувати колективні позови не лише до Росії, а й до її компаній та олігархів

Аня Верховська – фахівець у галузі колективних позовів, за спиною у неї чимало успішних кейсів на мільярди доларів. Вона не приховує, що цей досвід готова застосувати в Україні, точніше у судових процесах проти РФ. Свого часу заснувала та очолила власну компанію Class Experts Group.

Але, крім цього, Аня – активіст, волонтер, кінопродюсер, свого часу працювала зі Стівеном Спілбергом, знімаючи фільми про Голокост, у тому числі – працювала і в Україні. Після початку війни Росії проти України Аня, громадянка США, вступила до лав волонтерів, прагнучи допомагати українцям. На рахунку благодійної організації Friends of Be an Angel, де Аня працює, тисячі тонн гуманітарних вантажів, медикаментів, генераторів, спеціальних захисних костюмів. Як масові позови співіснують із масовою поставкою генераторів, і як вдається волонтерити по всьому світу, OBOZREVATEL розпитував у самої Ані Верховської.

– Аня, скажіть, будь ласка, як ви вирішили зайнятися Україною у ролі волонтера?

– Це складне для мене питання, бо до 24 лютого я не займалася Україною активно. Я працювала, жила своїм життям і ніколи не думала, що таке може статися. Навіть за день-два “до” я не думала, що це можливо. Для мене Україна – як моя земля, як моя батьківщина.

Першого дня війни я сиділа перед комп’ютером, дивилася в екран у ступорі, життя в мене перекинулося. Я згадувала всі ці роки, які я жила та працювала в Україні, займаючись проблемами Голокосту, записуючи історії Голокосту, роблячи інтерв’ю з людьми, які це пережили. І я згадала, що всі ці роки я себе питала: що б я робила, якби я мала пережити цей момент разом із цими людьми? Яка б я мала реакцію? Я зрозуміла, що не можу бути байдужою до такого насильства, такої трагедії. Я мала брати участь, у мене не було вибору цього не робити.

– Ви працюєте у складі міжнародного благодійного фонду “Be an Angel” та керуєте американською “дочкою”…

– Коли все це почалося, я почала обдзвонювати всіх знайомих, друзів, питати, чим я можу допомогти. Я дійшла до такого розпачу, що просто набирала коди українських міст, якісь безцільні номери, підходили чужі люди до телефону… я запитувала, як я можу допомогти і що я можу для них зробити.

Згодом я дізналася про організацію, засновану в Німеччині 2015 року для допомоги біженцям у Європі з конфліктних зон. Вона також дуже активно приєдналася до допомоги Україні, і коли я зустріла співробітників організації Be an Angel, вони мені дуже імпонували: вони всі покинули, повністю зупинили своє життя і взялися за допомогу Україні. Я почала з ними співпрацювати, відкрила фонд в Америці, який називається Friends of Be an Angel.

У мене є дуже близька подруга, яка займається правами меншин в ООН, вона мене познайомила з українською волонтеркою Іриною Сусловою (колишнім народним депутатом ВР. – Ред.), і ми з Іриною та її організацією почали дуже близько працювати, природно, за підтримки моїх колег від гуманітарної організації Be an Angel. Це сталося буквально у перші дні агресії.

– Що вдалося зробити за цей час?

– Наша організація займається трьома великими напрямками: невідкладна допомога, евакуація та гуманітарна допомога. Але ми також займаємось підтримкою місцевого населення та працюємо, як ми говоримо, “на майбутнє”. Тому що ми не збираємось закінчувати нашу роботу після перемоги України, ми продовжуватимемо допомагати відбудовувати країну.

Коли справа стосується евакуації, ми маємо різні програми. Одна з них – евакуація дітей із СМА (хвороба, за якої маленькі дітки не в змозі рухатися). Щоб таку дитину врятувати, їй треба зробити укол за 2,5 млн дол. Ми евакуювали десь 22 такі дитини, і я особисто спонсорувала дві родини, які привезла до Америки. У нас ще кілька сімей, з якими ми працюємо у Німеччині, Італії, ще кілька – у процесі евакуації.

Також вивозимо за кордон дуже хворих людей: це інваліди, онкохворі або ті, хто потребує термінової операції. Ми надсилаємо в Україну швидкі, доправляємо людей до клінік, евакуюємо людей, які знаходяться на територіях, де йдуть воєнні дії, яких інші організації не можуть евакуювати. Найчастіше надсилаємо або маленькі автобуси, або спеціальні машини, або ж швидкими вивозимо таких людей. Дуже багато евакуюємо людей похилого віку, які без сімей, яким потрібна індивідуальна допомога. Загалом вивезли до безпечних місць десь 18 тис. таких людей і продовжуємо це робити. Також ми евакуюємо дітей, які потребують лікування. Для цього уклали договір з компанією, яка може з Молдови та Польщі літаком транспортувати таких пацієнтів до Німеччини, Австрії чи інших країн ЄС.

Також ми привозимо багато гуманітарної допомоги – з початку агресії це близько 4000 тонн з Америки, Європи. Зараз у мене вантаж іде із Китаю, з ОАЕ контейнерами, літаками, поїздами, машинами. У нас весь час десь щось рухається і, звісно, це все вартує великих грошей. Незважаючи на те, що дуже багато ми отримуємо від різних великих компаній безкоштовно, все одно ці перевезення коштують грошей, тому ми постійно шукаємо кошти по всьому світу, і наші колеги в Європі та Америці повинні постійно виконувати адміністративну роботу, шукати гуманітарну допомогу. та організовувати логістику.

Привозимо дуже багато медичних препаратів, їжі, дитячого харчування, одягу. Та найбільший проект за цей час, який ми розпочали у серпні – доставка в Україну тисячі генераторів. Станом наразі доставили 1,7 тис. генераторів і, сподіваюся, дійдемо десь до 2 тис., які привеземо до України до кінця лютого. Ці генератори на 2,5 кВт, 8,5 кВт, 12 кВт та 17 кВт, вони дизельні та бензинові, безшумні. Я сподіваюся, що продовжуватиму цей проект з постачання генераторів в Україну у великих кількостях доти, доки ця потреба не пропаде. Я думаю, що, на жаль, це буде досить довго триватиме.

акож ми доставляємо швидку допомогу, але не у великому масштабі. Ми зараз у процесі купівлі та оформлення документів на 57 “швидких”, десь 12 машин уже привезли до України. Отже, ми намагаємося робити все, що можливо.

– Як вдається збирати гроші, це ж мільйони доларів?

– Наша команда має дуже сильну репутацію. Я приєдналася до організації, яка існує багато років. Мій колега в Німеччині Андреас Тольке вже був досить відомою людиною, за свою роботу в гуманітарній сфері він отримав найвищу нагороду в Німеччині: названий людиною року. Коли почалася війна в Україні, канцлер Шольц запросив 30 організацій порадити уряду план подальших дій і наша організація була там. Це дуже допомагає нам збирати гроші в Європі.

З того часу Андреас живе в Україні, в Одесі, де наша команда продовжує евакуювати та роздавати гуманітарну допомогу. Це мені дуже допомогло в Америці, я змогла звернутися до організації Rotary Club, яка також перебуває в Україні.

Ми постійно в процесі збирання грошей. Але оскільки ми працюємо з багатьма організаціями, які безкоштовно нам дають гуманітарну допомогу, то ми порахували, що кожен долар, який ми отримуємо від донорів, ми перетворюємо на 36: за кожну тисячу, яку нам дають, ми привозимо гуманітарну допомогу на 36 тисяч.

– Як вам вдається, поділіться секретом?

– Припустимо, ми домовляємося з якоюсь європейською фармацевтичною компанією, що вони нам віддають усі ліки, які мають півроку терміну придатності і які вони не зможуть продати. Потім ми звертаємося до компаній, наприклад, UPS та UPS Foundation. Коли вони можуть, пропонують безкоштовні машини, які довозять це до Польщі. Виходить, що в даній ситуації ми лише платимо за перевезення з Польщі до Львова, а там ми знаходимо інших донорів, які допомагають нам сплатити за розподіл цієї допомоги на передовій.

Наш фокус – це лінії фронту, також ми фокусуємось на територіях, які були дуже зруйновані, де багато біженців та переміщених осіб, а також – на лікарнях, шпиталях. Ми також допомагаємо ромам, дітям, які втратили батьків під час війни.

– Чи можна якось оцінити суму, на яку ви та ваші колеги надали допомогу Україні?

– Ми думаємо, що це цифра близько 50 млн дол, але це не гроші, які ми зібрали, йдеться про обсяг допомоги, яку ми змогли привезти та розподілити в Україні.

– Давайте поговоримо про великі гроші. Чи можливий колективний позов до Російської Федерації? У вас є досвід.

– Моя компанія Class Experts Group займається адмініструванням масових судових позовів. Ця компанія комерційна, консультативна, я нею займаюся окрім моєї громадської діяльності у Be an Angel. Моя команда за час нашої роботи працювала над багатьма масовими судовими позовами, пов’язаними з правами людини, включаючи розподіл тих грошей, які були виділені державними та приватними компаніями з репарацій після того, як люди пережили Голокост.

Ця робота почалася через 60-70 років після того, як стався Голокост. Ми збирали анкети людей у країнах колишнього Радянського Союзу, зокрема й в Україні. Звичайно ж, у випадку з нинішньою війною ми хочемо уникнути цього очікування десятиліттями, людям потрібна допомога сьогодні, а не завтра. Приклад групових позовів жертв Голокосту показує, що групові позови від постраждалих від воєнних дій, від порушень прав людини є можливими й реальними.

– Колективний позов має подаватися не лише проти Російської Федерації, а також проти приватних осіб та приватних компаній, які своїми діями якимось чином сприяли РФ у ескалації воєнних дій. З погляду міжнародного права, Росія як суверенна держава є сувереном і має імунітет, що значно ускладнює можливість компенсації шкоди за його рахунок. Але немає нічого неможливого, тим більше, що нами розглядається можливість отримання компенсації за рахунок активів олігархів, державних компаній та інших тісно пов’язаних з Росією осіб.

Цей процес складний, аналогічного йому не було. Він буде першим і, звичайно, він буде непростим і важким. Потерпілим від воєнних дій фактично може бути кожний українець. Безпрецедентність масовості шкоди, пошук та ідентифікація причетних до агресії осіб та доказів їхньої співучасті в агресії, а також пошук та відстеження їх активів роблять такий колективний позов безпрецедентним у світовій історії. Хтось має бути першим, хтось має розпочинати цю роботу.

Варто пам’ятати, що рішення суду в усіх цивілізованих країнах, які поважають верховенство права, є єдиним ключем до можливості конфіскації активів. Таким чином, рішення суду про компенсацію постраждалим дасть змогу, зокрема, відповісти на питання, що мучить багато держав-союзників України: як на законних підставах передати підсанкційні активи на користь постраждалих.

– Це будуть масові позови, у судах різної юрисдикції, до різних компаній, приватних, державних?

– Абсолютно вірно. Агресію Російської Федерації проти України не варто розглядати лише як результат дій однієї лише держави: очевидно, що агресія була б неможливою без усілякого сприяння наближених до президента Путіна олігархів, які прямо сприяли агресії або отримували вигоду від порушення територіальної цілісності та окупації міжнародно визнаної території України, функціонування державних підприємств, які фактично реалізують державну військову політику, прокремлівських пропагандистів тощо. Зазначені особи можуть розглядатися як співучасники заподіяної Україні та українцям шкоди та, відповідно, за рахунок їхнього майна у тому числі має здійснюватись компенсація.

Наш план зараз – підготувати кілька масових судових позовів в Україні та зібрати документи від кількох десятків тисяч постраждалих сімей. Це буде лише початок, потім почнемо збирати інформацію від кола постраждалих.

Відповідно до сформованої в Україні судової практики, ініціатором групового позову в Україні може бути лише громадська організація, яка діє на користь її членів. На сьогоднішній день в Україні створено громадську організацію “24 лютого”, положення статуту якої прямо передбачають можливість ініціювання нею групових позовів на користь членів організації. Будь-яка особа, яка вважає себе постраждалим від військової агресії, незалежно від місця його перебування, може приєднатися до цієї організації, надати докази заподіяння шкоди. Залучення кваліфікованих експертів дасть змогу більш детально оцінити заподіяну українцям шкоду. Приєднання до колективного позову не позбавляє постраждалих можливості участі у державних програмах з відновлення зруйнованого житла та інше.